Нас учили,что ненависть - это плохо ... Нам говорили,что нельзя осуждать ...Мы пытались !Пока не случилась Она - война за независимость своей страны,война за ЖИЗНЬ!
Ракетный обстрел жилых домов ,бомбы на роддомы и бомбоубежища с детьми,кассетные бомбы на магазины,под которыми стоят люди ...Ни в чем не виновные люди!
Артобстрелы автомобильных колонн с людьми ,которые вынуждены бежать! вынуждены бежать, чтобы просто выжить... Предательство украинцев ,которые ставят метки ,продаются за деньги ,предавая себя и свою страну ...
Наша страна страдает...Наша страна окутана слезами и болью !Наша страна теряет своих детей,которые должны жить! Наша страна утопает в разрухе!Она теряет свою красоту,сво
Чернiгiв-обласний центр на півночі України. 25 днів це місто мужньо затримує йобану русню, не пускаючи її до Киева.
25-ть напружених, холодних, голодних, страшних дні місто обстрілюють з ворожої артилерії, запускають в нього ракети і скидають з хижих i літаків бомби.
Це не поодинокі випадки, це систематичне
стирання нашого міста з лиця землі рашистами.
Російські окупанти, не виконавши плану швидкого проходження Чернігова (iм щодня продовжують напихати наші ЗСУ та ТРО, стримуючи їх) в агонïï луплять по цивільних: по наших домівках, спортивних об'єктах, лікарнях, комунальній техніці та пологовому будинку.
Суки нещадно бомблять наші комунікації. Місто без світла і води, а тепло є тільки за