Сьогодні свято і подвійне свято!
Покрово, Матінко, молю, укрий від лютої біди!
Прости, та не тебе я буду прославляти,
А тих, що звуться Воїни, Герої і Захисники!
Нескорені! Спасибі вам за муки,
Спасибі вам, що ви воюєте на цій війні!
Нехай дарує небо вам многії літа,
Вертайтесь, прошу, швидше цілі та живі!
Небесна варта! Почивайте з миром,
Хай пухом буде вам сира земля…
Спасибі, що життя своє за нас віддали,
Нехай палає вічно пам’яті сумна свіча!
Підбиті соколи! Здоров’я вам бажаю!
Хай рани згояться та зарубцюються рубці,
Все буде добре! Вірте, що життя триває!
Ви найлютіше, що можливо, - смерть перемогли!
Вклоняюсь низько всім й прошу про щастя,
Для всіх, хто нашу рідну Україну захища!
Ти стань на коліна й до землі прихились,
Послухай! Як рвуться гармати,
Навчіться Вкраіну так міцно любить,
Як люблять її наші солдати.
Ти стань на коліно, і низько вклонись
Полеглим за волю солдатам,
Своєї держави не соромись
Окута вона ворогом клятим.
Поранений друг йому ввічі дививсь
Питав:-Чи я житиму брате?
Незнаючи,що йому відповісти
Позаду них ворог був клятий!
Вийшли Вони із бою того,
Товариш живий залишився
По тричі вклонилися Богу Вони
І долі їх знов розійшлися.
Побачиш солдата,ти тричі вклонись!
Бо він пройшов дні ті гарячі
Багато він друзів там залишив,
[16.05.2017 22:15] СВЕТЛАНА КУЗЬ (ДИЧЕВА): сли сайт ОК для Украины закроют - в поисковике ГУГЛА набираете АНОНИМАЙЗЕР ОК И ВЫ ЗАЙДЕТЕ В ОДНОКЛАССНИКИ !!! Делитесь
Пока мы живы, можно всё исправить,
Всё осознать, раскаяться, простить.
Врагам не мстить, любимым не лукавить,
Друзей, что оттолкнули, возвратить.
Пока мы живы, можно оглянуться,
Увидеть путь, с которого сошли.
От страшных снов очнувшись, оттолкнуться
От пропасти, к которой подошли.
Пока мы живы... Многие ль сумели
Остановить любимых, что ушли?
Мы их простить при жизни не успели,
И попросить прощенья не смогли...
Когда они уходят в тишину,
Туда, откуда точно нет возврата,
Порой хватает нескольких минут
Понять – о, Боже, как мы виноваты
!И фото – чёрно-белое кино.
Усталые глаза – знакомым взглядом.
Они уже простили нас давно
За то, что слишком редко были рядом,
За не звонки, не встречи, не теп