" ... На місячній доріжці зустрілись дві душі, Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ. Одна – душа солдата, загиблого в бою, А інша – немовляти, народжена в Раю. І так би розминулись… але душа бійця На іншу обернулась: знайоме щось з лиця. Сказала: «Гей, малеча, а нумо, хлопче, стій! А як ім’я, до речі, матусеньки твоїй?» Душа же немовляти була як чистий сніг: «Мене чекає мати, аби я вчасно встиг… Казав Господь, Галина - таке її ім’я, Ось-ось народить сина, а син її – то я! Мене на Землю жити господь благословив, Я маю народитись… ти вже там пожив?» - Так у бійця спитало майбутнє немовля (Воно ще знань не мало: що то таке – Земля?) А той боєць «Галина» повторював ім’я … Та це ж його д
Не
вміла я читати… І так само
Писати теж
не вміла (як не гріх!),
Та в перший клас
прийшла, - і друга мати
Мене зустріла
під веселий сміх:
- Марійка!
Не все одразу вдасться!
Піде чимало
наших літ…
Ти зрозумієш, люба, що це
- щастя.
Який чарівний, дивний білий
світ!
І почалося… Всі знайомі
лиця,
Уроки… Відпочинки… Знову клас
І
я вже Ваша, краща учениця
Вітання шлю
із вдячністю для Вас:
Хай сміхом Ваша
сповниться оселя,
І статки теж не
проминають в ній -
Аби, щасливі, світлі
та веселі
Ви, Татьяна
Миколаївна,
прожили
Кожен день земний
А ми
прийдемо - завтра, через роки,
І світлий
клас - де зайчик золотив
Згадаєм не
прості життя уроки,
Що їх нам перший
вчитель присвятив.