Весняний вечір дивно –загадковий, Горять вогні неонових афіш. Давай з тобою стрінемось у Львові, Бо Львів нічим не гірший за Париж. У ньому кава пахне так чудово, Пливе над містом дивний аромат. Хто коли-небудь побував у Львові- Іще не раз вертатиме назад. Бо що Париж? Хіба йому зрівнятись Із древнім містом Лева, повним чар? Ну як в його красу не закохатись? Де Вернісаж- малесенький Монмартр. Де площа Ринок і Високий Замок, З якого видно ген аж до Карпат, Де краєвидом у весняний ранок Замилувався б навіть Бонапарт Наполеон. У древнім місті Історія між вулиць ожива. Старий трамвай видзенькує врочисто Мелодію любові. А слова Злітають ввись у небо веселкове. Львів повний і щедрот, і див
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України Остап Вишня Шовінізм Маленький фейлетон (За що мене били, б’ють і нахваляються бити) Оповідають таке. Колись у Франції один француз, Шовеном його звали, якимось надзвичайно патріотичним вчинком довів про свою велику любов до рідного краю, до вітчизни. Після його такого вчинку у Франції кожен випадок доказу любові до Батьківщини, з боку чи то поодинокого громадянина, чи то цілої групи громадян, — називали шовінізмом. А люди, що цієї назви заслуговували, шовіністи тобто, з погордою її носили. І всі їх любили! І всі їх поважали! * * * Почув я про це слово давненько вже. Було це так. У школі, де я вчився, влаштували вечірку. Дозволялося де