Предыдущая публикация
Війна і поезія.
Здавалося б немає більшого протиріччя. Але усупереч старовинній приказці "Когда говорят пушки, музы молчат" в роки випробувань музи не мовчали, вони вели бій, вони ставали зброєю, разючою ворогів. Слово на війні іноді коштувало життя, зате і звучало воно, як ніколи вагомо. 5 травня в Білолуцькій селищній бібліотеці відбувся музично-поетичний вечір "Фронтові поети... Ваше життя війна римувала.." для учнівської молоді Білолуцької ЗОШ І-ІІ ст. Учні дізналися про зовсім юних поетів-фронтовиків Всеволода Лободи, Семена Гудзенка, Павла Когана, Михайла Кульчицького - який загинув в бою під селом Трембачево і захоронений у братській могилі села Павленково. Вірші поетів-фронтовиків К.Сімонова, О Суркова про любов відігрівали серця, що змерзнули на холодному вітрі окопного життя, не давали їм зачерствіти і спустошитися. Солдати пересилали один одному вірші, ділилися ними, як... махоркою. Під час заходу демонструвалися відеоролики, де актори читали вірші Ю.Друніної, С.Гудзенко, М.Бажана, Е.Асадова. В свою чергу учасники заходу продекламували вірші поетів-фронтовиків.
Следующая публикация
Нет комментариев