Предыдущая публикация
Кожен християнин з моменту Хрещення стає на шлях невидимої боротьби з безтілесними ворогами. Тому ми повинні бути пильні і застосовувати всі методи "збереження духа ревності до життя за Божою волею".
У цій темі подаватимуться деякі важливі поради зодягнення у збрую чеснот для здобуття перемоги, для усіх християн, що змагають до святості. Усі матеріали наводитимуться з одноіменної книги "НЕВИДИМА БОРОТЬБА" Никодима Святогорця.Отож, читаймо, пізнаваймо і роздумуймо!!! Приємних вражень і позитивних думок!!!
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 74
ВСТУП
Невидима боротьба.....Щось таємниче криється у цих словах, і нам, сучасним людям, нелегко їх сприйняти. Адже життя навколишнього світу влаштоване на матеріальних засадах, і коли людині доводиться боротися, то лише за якісь видимі речі. А провадити внутрішню невидиму боротьбу здатний лише той, хто живе життям духовним. Невидима боротьба-це не боротьба проти когось, чи чогось, а радше за когось, і полягає в тому, щоби "не віддати" Господа, якого в нас намагається відібрати ворог. А "невидима" тому, що здійснюється на рівні духовному, який, як і мета, для нас є невидимим.
Невидима боротьба є важливою ще й для того, хто намагався чинити добро, але через якісь обставини не зміг його здійснити. В такому азі Господь прийме добрий намі як довершену справу. Подібно Бог осудить і зловмисника, якому щось перешкодило скоїти задумане зло. Бо перед Господом відкрити помисли і серце кожної людини. Тому так важливо протистояти всім злим думкам, побо
...ЕщёВСТУП
Невидима боротьба.....Щось таємниче криється у цих словах, і нам, сучасним людям, нелегко їх сприйняти. Адже життя навколишнього світу влаштоване на матеріальних засадах, і коли людині доводиться боротися, то лише за якісь видимі речі. А провадити внутрішню невидиму боротьбу здатний лише той, хто живе життям духовним. Невидима боротьба-це не боротьба проти когось, чи чогось, а радше за когось, і полягає в тому, щоби "не віддати" Господа, якого в нас намагається відібрати ворог. А "невидима" тому, що здійснюється на рівні духовному, який, як і мета, для нас є невидимим.
Невидима боротьба є важливою ще й для того, хто намагався чинити добро, але через якісь обставини не зміг його здійснити. В такому азі Господь прийме добрий намі як довершену справу. Подібно Бог осудить і зловмисника, якому щось перешкодило скоїти задумане зло. Бо перед Господом відкрити помисли і серце кожної людини. Тому так важливо протистояти всім злим думкам, поборюючи їх.
Спокушені ворогом, віддаляємося від Творця, забуваємо про Бога, потураючи своїм пристрастям, керуючись своїми бажаннями. У той час Святий Дух вичікує, бажаючи побачити прагнення людини прийняти Його.
Якщо ми мужньо противимось злим помислам і пристрастям, Святий Дух починає "керувати" там, де пристрасті поборені. І людина щоразу енше діє під впливом диявола, а живе, ведена Святим Духом. Тому невидима боротьба з гріхом є суттєвою, бо що частіше здобуваємо перемогу, то більше сповняємося Духом Божим. Ось так і відбувається перехід людського буття від матеріального до духовного. Духовна боротьба є обов’язком кожної людини.
Історія написання самої книги "Невидима боротьба" сягає кінця 16-го століття, коли італійський священик Лоренцо Скуполі опублікував свої нотатки про духовне життя. Через двісті років Никодим Святогорець переклав її грецькою, додавши цитати зі Святого Письма й творів Отців Церкви. Ще через сто років книгу перекладено російською. проте дещо змінено....
Нехай ми всі наблизимось до Бога, поширюючи Його Царство, очистимо своє серце й ум, бо лише "чисті серцем.....побачать Бога" (Мт.5,8), і без сумніву та страху, а з довірою до Христа ведемо невидиму боротьбу.
1. Пам’ятаємо, що для християнської досконалості необхідні 4 речі: а) ніколи ні в чому не надіятись на себе; б) мати серці завжди повне уповання тільки на Бога; в) безперестанно змагатися; г) завжди перебувати у молитві.
...Ещё" Горе тим, хто в своїх очах мудрі та перед собою самими розумні!" (Іс.5,21). " Не будьте зарозумілі на себе" (Рим.12,16).
"..нічого немає кращого, як пізнати свою неміч і незнання, і немає нічого гіршого, як не усвідомлювати собі цього" Петро Дамаскін
"..основа всякої чесноти-це пізнання людської немочі" св. Максим-Ісповідник
"..тільки той найкраще себе знає, хто думає про себе, що він-ніщо" св. Йоан Золотоустий
Шукаймо допомоги у Бога через теплі й смиренні молитви, сміливо станьмо перед величчю Бога з твердою вірою, що Він обдарує нас з бзмежного свого милосердя.
Звикаймо завжди побоюватися за себе і боятися своїх численних ворогів.
Якщо впадемо у який-небуть гріх, якнайшвидше звернімо
1. Пам’ятаємо, що для християнської досконалості необхідні 4 речі: а) ніколи ні в чому не надіятись на себе; б) мати серці завжди повне уповання тільки на Бога; в) безперестанно змагатися; г) завжди перебувати у молитві.
" Горе тим, хто в своїх очах мудрі та перед собою самими розумні!" (Іс.5,21). " Не будьте зарозумілі на себе" (Рим.12,16).
"..нічого немає кращого, як пізнати свою неміч і незнання, і немає нічого гіршого, як не усвідомлювати собі цього" Петро Дамаскін
"..основа всякої чесноти-це пізнання людської немочі" св. Максим-Ісповідник
"..тільки той найкраще себе знає, хто думає про себе, що він-ніщо" св. Йоан Золотоустий
Шукаймо допомоги у Бога через теплі й смиренні молитви, сміливо станьмо перед величчю Бога з твердою вірою, що Він обдарує нас з бзмежного свого милосердя.
Звикаймо завжди побоюватися за себе і боятися своїх численних ворогів.
Якщо впадемо у який-небуть гріх, якнайшвидше звернімося до думки про власну неміч. На те Бог і допустив те падіння, щоб ми краще пізнали свою слабкість, були терпеливі у спокусах, постійно тренували ум в пізнанні того, що миле Господу, волю, щоб бажати тільки те, що вгодне Богові-мир і спокій.
Господь допускає нам гріх, більший чи менший, завжди, коли ми самонадіяні і гордовиті, аби нам зрозуміти і звернутися до Нього і випросити істинне світло для утвердження свого серця в ненадії на себе, а лише на Нього одного. І не лише коли хтось впадає в який-небудь гріх, але й коли підлягає якомусь нещастю, біді та скорботі, особливо тілесній хворобі, важкій і довгочасній, потрібно зрозуміти і прийти до самопізнання, усвідомлюючи свою неміч, прийняти смирення. Тільки Господь знає. що корисне для спасіння кожного із нас.
Про надію на Бога і впевненість у Ньому
...ЕщёЯк було сказано раніше, у нашій невидимій боротьбі дуже важливо в жодний спосіб не покладатися на самих себе. Але, якщо ми тільки відкинемо всяку надію на себе і зневіримося в собі, не знайшовши іншої опори, то зразу ж втечемо з поля бою, або будемо конче переможені і взяті в полон нашими ворогами. Ось чому разом з абсолютним відреченням від себе нам потрібно закріпити в серці совершенну надію на Бога і повну впевненість у Ньому.
Тобто потрібно всім серцем відчувати, що нам рішуче немає на кого надіятися, як тільки на Нього одного; і ні від кого іншого, як тільки від Нього одного, ми можемо чекати всякого добра, допомоги та перемоги. Тоді отримаємо від Бога допомогу, згідно свідчення в псалмі: " НаНього уповало моє серце, і допомоги зазнав я" (Пс. 28,7).
Утвердитися у такій надії нам допоможуть наступні думки:
а) Що шукаємо допомоги у Бога, який, як Всемогутній, мо
Про надію на Бога і впевненість у Ньому
Як було сказано раніше, у нашій невидимій боротьбі дуже важливо в жодний спосіб не покладатися на самих себе. Але, якщо ми тільки відкинемо всяку надію на себе і зневіримося в собі, не знайшовши іншої опори, то зразу ж втечемо з поля бою, або будемо конче переможені і взяті в полон нашими ворогами. Ось чому разом з абсолютним відреченням від себе нам потрібно закріпити в серці совершенну надію на Бога і повну впевненість у Ньому.
Тобто потрібно всім серцем відчувати, що нам рішуче немає на кого надіятися, як тільки на Нього одного; і ні від кого іншого, як тільки від Нього одного, ми можемо чекати всякого добра, допомоги та перемоги. Тоді отримаємо від Бога допомогу, згідно свідчення в псалмі: " НаНього уповало моє серце, і допомоги зазнав я" (Пс. 28,7).
Утвердитися у такій надії нам допоможуть наступні думки:
а) Що шукаємо допомоги у Бога, який, як Всемогутній, може зробити все, що захоче і може нам допомогти.
б) Що шукаємо її від Бога, який, як Всевідучий і Премудрий, знає все досконало. Знає і те, що корисне для спасіння кожного із нас.
в) Що шукаємо такої допомоги в Бога, який, як безконечно Благий, з нвимовною любов’ю дивиться на нас, завжди доброзичливо готовий в кожній годині й хвилині надати всяку допомогу, яка потрібна нам для перемоги в нашій духовній боротьбі, негайно, як тільки з твердим упованням віддамося в Його обійми.
г) переглядання в пам’яті всіх прикладів швидкої допомоги від Бога, наведених у Святому Письмі. " Гляньте на донедавні покоління,-говорить премудрий Сирах,-подивітеся; чи не зазнав хтось ганьби, довірявши Господеві?" (Сир.2,10)
Щоб уникнути зарозумілості в серці й діяти без будь-якої надії на себе, а з єдиним упованням на Бога, кожен раз необхідно настроюватися так, щоб усвідомлення і відчуття своєї немочі випереджувало споглядання Божої всемогутності, а одне й друге, щоб випереджувало кожну нашу дію.
Про помилковість думки тих, які вважають надмірну печаль чеснотою
При цьому грішать ті, які вважають чеснотою надмірну печаль, яка буває в них після вчинення гріха, не розуміючи, що це виникає через гордість і зарозумілість, яка ж походить від надмірного покладання на себе і на свої сили. Тепер, бачачи із досвіду свого подіння, що в них немає ніякої сили, вони дивуються, ніби зустріли щось неочікуване, бентежаться і падають духом. Але цього ніколи не трапиться із смиренними, які уповають на Єдиного Бога, не чекаючи нічого доброго від себе. Тоу, коли такий і впаде в який-небудь гріх, хоч відчуває його тягар і печаль, але не бентежаться і не вагаються розгублено, бо знають, що це сталося через їх власне безсилля, досвід якого в падінні не є неочікуваною новиною.
"Без Мене ж ви нічого чинити не зможете"-сказав Господь (Йо.15,5)
...ЕщёСтосовно ж надії на Бога, до того, про що говорилось у попередніх частинах, варто додати: при цьому, що немає нічого легшого і зручнішого для Бога як зробити, щоб людина перемогла своїх ворогів, хай буде їх мало чи багато, нехай будуть вони старі та сильні, чи нові й слабкі. Але на все у Нього свій час і свій порядок. Тому, нехай якась душа, надмірно обтяжена гріхами, нехай вона винна у всіх гріхах світу, нехай осквернена так, як тільки хто може подумати, -і нехай вона при цьому, скільки хотіла і могла, вживала всякі засоби та подвиги, щоб відступити від гріха і навернутися на дорогу добра, але ніяк не могла утвердитись у чомусь достойному, навіть найменшому, а навпаки, ще глибше поринала в зло,-нехай вона така. Але при цьому всьому їй не треба слабшати в надії на Бога і відступати від Нього, їй не треба полишати ні зброї, ні подвигів своїх духовних, а потрібно боротися, і боротися з собою та з ворогами муж
"Без Мене ж ви нічого чинити не зможете"-сказав Господь (Йо.15,5)
Стосовно ж надії на Бога, до того, про що говорилось у попередніх частинах, варто додати: при цьому, що немає нічого легшого і зручнішого для Бога як зробити, щоб людина перемогла своїх ворогів, хай буде їх мало чи багато, нехай будуть вони старі та сильні, чи нові й слабкі. Але на все у Нього свій час і свій порядок. Тому, нехай якась душа, надмірно обтяжена гріхами, нехай вона винна у всіх гріхах світу, нехай осквернена так, як тільки хто може подумати, -і нехай вона при цьому, скільки хотіла і могла, вживала всякі засоби та подвиги, щоб відступити від гріха і навернутися на дорогу добра, але ніяк не могла утвердитись у чомусь достойному, навіть найменшому, а навпаки, ще глибше поринала в зло,-нехай вона така. Але при цьому всьому їй не треба слабшати в надії на Бога і відступати від Нього, їй не треба полишати ні зброї, ні подвигів своїх духовних, а потрібно боротися, і боротися з собою та з ворогами мужньо і невтомно. І в цій невидимій боротьбі тільки той не тратить, хто не перестає боротися і уповати на Бога, допомога Якого ніколи не відступає від тих, хто з Богом, хоч деколи Він допускає їм отримувати рани. У тому і вся суть невидимої боротьби! У Бога ж завжди є ліки для тих, хто шукає Його і твердо надіється на Нього.
Про пильнування ума від марного всевідання і пустої цікавості
" Нехай буде для тебе гірким смакуванням слухання світських вістей, і солодощами меду нехай будуть сказання преподобних мужів" (св.Василій)
" ..розповідали мені законопереступники безнастанні задуми свої, але не законом Твоїм, Господи" (Пс. 118,85) (пророк Давид).
Возлюбити ж слухати і вивчати духовні та небесні речі, і нічого не бажати знати, крім "Ісуса Христа і то розп'ятого" (1Кор.2,2), крім Його життя і смерті, і крім того, що приємно Йому. Так чинячи, будемо виконувати волю Божу, Який вибраними і любими вважає тих, які люблять Його і намагаються творити Його волю.
Гордість ума несе більшу біду, ніж гордість волі. Бо гордість волі є явною для ума, і може бути ним успішно вилікувана. А ум, коли самовпевнено утвердиться в думці, що його власні судження кращі від усіх інших, то ким він може бути вилікуваним? Чи може він кого-небудь послухати, якщо впевнений, що судження всіх інших не настільки правильні, як його власні? Коли ж це око душі-ум, з допомогою якого людина могла би пізнавати і виправляти гордість волі, також осліплене гордістю і залишається хворим, то хто ж тоді вилікує волю?
"Будь нерозумним ради Бога, якщо бажаєш бути мудрішим від Соломона."
"Як комусь із васздається, що він мудрий у цьому віці, хай дурним стане, щоб зробитися мудрим" (1 Кор.3,18).