Я пишаюсь, що я - Українка!
Що Дніпро в моїх жилах тече,
Що, в Карпатах, тоненька стежинка
До безкраїх небес приведе!
Я пишаюсь, що я - Українка!
Що мої праотці - всі герої!
І, що кожна прожита сторінка
Ожива з надзвичайних історій!
Я пишаюсь, що я - Українка!
І не змінить цього ліку час.
Я пишаюсь, що я - Українка!
Я пишаюсь, що я серед Вас!
Боже великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світу промінням Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки-щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа.
Любая мать задавалась вопросом: «Как же я могу любить еще одного ребенка так же сильно, раз первый уже занимает все мое сердце?». Когда рождается второй, понимаешь, что просто сердце становится больше.