Коли людина йде в небеса, Бог дарує їй віконце, в яке видно її рідних і друзів. На віконечку стоїть в горщику квітка і до гілочки прив’язаний дзвіночок. Коли хтось згадує людину – дзвонить дзвіночок, коли говорить про неї хороші слова – світить сонце, а коли за нею плачуть – йде дощ і квіточка зростає, радуючи небожителя.
У перші дні часто дзвенить дзвіночок, чутно добрі слова, люди плачуть, шкодуючи про її відхід у вічність. Але з часом дзвіночок дзвонить все рідше, сонце не заглядає у вікно, мало дощів і квіточка пропадає…
Тому у кожного має бути любляче серце, яке згадає, скаже ніжні слова, попросить зі сльозами Бога, щоб душа не петляла у темряві.
Нехай усім, хто пішов в захмарну далеч
Спасибо всем за поздравления! Их очень много и в ОК и Фейсбуке,спасибо,это действительно, приятно.Хочу пожелать всем здоровья и Мира.Ценить этот мир,каждый новый день,который Господь нам даёт.Быть добрее и мудрее.