Предыдущая публикация
Буквально спонтанно виникла ідея відвідати перед Новим Роком наших бійців з Маневицького району.
Привезти їм домашніх смаколиків,особисті передачі,новорічні ялинки,так так саме новорічні ялинки з волинського лісу!!
і от 22 грудня о 19.00 виїхало два екіпажі з Маневич.Дуже приємною звісткою було те,що і отець Михайло (УПЦ КП смт.Маневичі) і отець Олександр (УПЦ МП с.Оконськ) уже вкотре погодились відвідати Донбас і Луганську область.Один екіпаж поїхав по Луганській області (там був особисто я,та отець Михайло,а другий очолив голова нашої ГО та отець Олександр)Ця символічна подорож не тільки об'єднала конфесії (хоча й розмежування як такого не було) але й стала гарним прикладом для єднання всіх вірян,адже робимо всі одну справу.Саме завдяки отцям,й їхнім прихожанам вдалося зібрати безліч продуктів і необхідних речей для наших мобілізованих з району.До збору продуктів підключились абсолютно всі жителі району,від школярів до успішних бізнесменів,директорів шкіл,сільських голів,демобілізованих ветеранів АТО,керівників держпідприємств,всі,всі внесли свою часточку до величезної справи.Голова нашої Маневицької Громадської Організації Ветеранів АТО заготовив 30 волиських красунь-ялиночок,знайшов дві автівки для подорожі.
Важко описати що ми всі відчували відвідуючи наших хлопців ( за три доби відвідали більше 30 бійців з нашого району) була купа емоцій,вражень,сліз,радості,розчарувань,для когось взагалі ми бли першими волонтерами за всю службу...Найтяжче було покидати позиції наших хлопців,адже вони усвідомлювали--ми їдемо на свою й їх,рідну землю.Хлопці питали,що нового в Маневичах,в районі,взагалі як там на "гражданці",були приємно вражені що й приїзжали до них свої,ветерани АТО,порадувала звістка й про те що створена організація ветеранів ато в Маневицькому районі (від організації привозили закуплені теплі речі).Всі наші солдатики безмежно всі вдячні за подарунки,продукти,ялинки,всім хто підтримував й підтримує до тепер їх.На кожну з ялинок давали їм іграшки які дітки нашого району робили власними руками,всі іграшки та малюнки були роздані-повірте вони прикріплені в самих святих місцях де живуть хлопці.Й жодного малюнка не викидається,часто визивають і радість і сльози підписи до малюнків,вірші,все що робили дітки визивають найприємніші емоції.
Наразі дуже тяжко писати,якось конкретизувати всіх,хто допомогав тому просто низький уклін й величезна подяка,від нашої громадської організації і всіх солдат,які отримали смаколики, всім хто зробив нашу поїздку можливою!!!
Следующая публикация
Нет комментариев