Перото ми ме чака търпеливо,
а аз се лутам -- търся красота
в дела и грижи, сутрини мъгливи,
самотни дни, сред "истински" неща.
Уж важни, много нужни, символични,
със цел, родолюбиви и добри...
Ала остават римите излишни,
зад суетата римата се скри.
Мълчи в душата стихът неизказан,
мълчи и къкри, къкри и мълчи.
От всекидневни грижи той е смазан,
ала в един момент ще изкръщи.
Тогава се отприщват рими нови,
тогава в мен се влива светлина.
И пак със нови сили съм готова
за нови подвизи и нови имена.
********
Перо мене чекає терпеливо,
А я ганяю в пошуках краси
В турботах, справах, в сутінках мінливих,
В самотніх днях і в діях "непростих".
Мабуть, поважних, пишних, вірогідних,
Що за народ, що за добро горять...
І рими залишились непотрібні,
В такій гонитві рими не іскрять.
І вірш в душі мовчить ненарожденний,
Мовчить і пнеться, пнеться і мовчить.
Він не пасує суєті буденній,
Як час проб'є,-- то криком закричить.
І вирветься із мене рима нова,
І душу світлом виповнить до дна.
Натхненна істиною буду я готова
На нові подвиги, на нові імена.
Переклад з болгарської Світлани Карлічук
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев